Нині, у непростих умовах утвердження загальнонаціональної свідомості, як ніколи, гостро набуло актуальності виховання громадянина-патріота, відповідального за розквіт і добробут своєї країни.
Формування основ громадянської свідомості вихованців – один із найважливіших напрямів роботи наших дошкільних навчальних закладів. Отже, патріотизм – найбільший прояв духовного світу людини.
Василь Сухомлинський писав: « Сила духу починається з віри в моральні святині Вітчизни, народу. Людина, яка ні в що не вірить, не може бути ні духовно, ні морально чистою, ні мужньою».
Дитина не має страждати від того, що найсензитивніший період її дитинства припав на час державних проблем і суспільної розгубленості, отже, потрібно:
- виховувати у дітей упевненість у тому, що живуть вони у найкращій країні світу;
- формувати самостійність, дисциплінованість, уміння орієнтуватися у своїх правах та обов’язках, миролюбність, здатність відповідати за свої вчинки та їх наслідки, небайдуже ставитися до того, що відбувається навколо;
- пояснювати дітям, що ми – українці – гарний, роботящий, талановитий народ. У нас чудова природа, родючі землі, маємо вільну, незалежну державу. Щоправда, вона молода, тож не все виходить так, як хотілося б. але нам є чим пишатися і за що любити Батьківщину;
- продовжувати традиції, зокрема побратимства, почуття міцної держави, любові до Батьківщини, традиції запорізького козацтва. « Де общеє добро в упадку, забудь отця, забудь і матку, лети повинність ісправлять» - говорить Іван Котляревський у своїй « Енеїді» (приклади: Велика Вітчизняна війна, Бабин Яр, битва за Дніпро, за Київ, Полтаву, Чорнобильська трагедія – це біди нашого покоління).
Дітям треба наводити приклади героїзму та самопожертви українців – їх обов’язково мають знати наші діти. Слід запрошувати ветеранів війни, учасників ліквідації АЄС тощо.
- створювати умови для формування моральних основ почуття патріотизму як загальнолюдської цінності – любові до своєї сім’ї, дошкільного закладу, рідного краю, Батьківщини, людей різних національностей, що їх населяють;
- зацікавити дітей історією їхніх родин, дитячого садка, міста, села;
- надавати належної уваги мовному питанню. Лагідне спілкування, теплі й добрі слова, звернені не лише до дитини, а й до дорослих у присутності малюка, сприятимуть позитивному сприйняттю думки, яку хоче передати мовець. Через красу, а не примус, слід долучати малюків до мовного багатства народу. Мовлення дорослих має бути інколи урочистим, піднесеним. Частіше у нашому буденному спілкування мають звучати такі слова, як Батьківщина, Совість, Гідність, обов’язок, Свобода, Доброта;
- - виховувати у дітей шану до державних символів – Державного прапора, урочистого слухання Гімну. Але робота з державною атрибутикою не буде ефективною, якщо вестиметься формально і не лягатиме на підготовлений грунт поваги й любові до Батьківщини, високих моральних якостей у дитини;
- - виховувати у дітей соціальну компетентність – не прагнення до лідерства (підкорити собі інших), а здатність враховувати реалії життя: через гру пізнавати світ, набувати знань, навчитися житини серед людей, засвоювати правила співжиття, долати суперечності, формувати партнерські стосунки між дітьми;
- - плідно співпрацювати з родинами з усіх питань, про які вже йшлося. З ініціативи педагогів під час відпусток і відпочинку з дітьми – відвідувати історичні місця, робити цікаві фотографії міст і сіл, інших країн, де побували діти з батьками.
До основних завдань патріотичного виховання дошкільнят належать:
-
формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка,міста);
-
формування духовно-моральних взаємин;
-
формування любові до культурного спадку свого народу;
-
виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;
-
почуття власної гідності як представників свого народу;
-
толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.
Патріотичне виховання дошкільнят має вирішувати ширше коло завдань, ніж ті, що зазначені. Це не лише виховання любої до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, але виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.
Методи виховання дошкільнят забезпечують оволодіння ними знаннями про рідний народ, його Батьківщину і на цій основі — розвиток національних рис і якостей молодого покоління.
Зміст знань про рідну країну в попередніх програмових документах, як відомо, ототожнювався із змістом суспільного життя. У програмі виховання і навчання дітей від двох до семи років «Дитина» та Базовому компоненті до-шкільної освіти в Україні цей зміст розглядається в контексті формування уявлень про країни світу, а також через порівняння з іншими країнами та пошук подібності та відмінності між ними.
До проблем виховання молодого покоління на засадах патріотизму в різні часи зверталися такі класики педагогічної науки, як Г.Сковорода, К. Ушинський, О.Огієнко, С.Русова, А.Макаренко, В.Сухомлинського, Г. Ващенко та інші видатні вчені.
Особливо цінною для сучасної практики є педагогічна спадщина талановитого українського педагога-гуманіста, педагога-новатора і філософа В.Сухомлинського. Запропоновані ним форми і методи освітнього впливу на дитячу особистість актуальні й тепер. Він вбачав пріоритет у формуванні нового покоління свідомої молоді, вихованні справжніх патріотів, що по-справжньому люблять Батьківщину, горді за свій народ та його історичне минуле, відповідальні за його майбутнє.
Цю найважливішу закономірність виховання видатний педагог визначав по-своєму: виховувати маленьку дитину так, щоб у неї були цінності душі, які дісталися їй дорогою ціною. Саме в дошкільному віці, коли дитина дуже чутлива до емоційних впливів і схильна до наслідування, створюються сприятливі умови для того, щоб поступово розкрити їй зміст народної і світової спадщини через мистецькі твори, етику людських взаємин, сформувати перший практичний досвід прояву душі стосовно рідних та близьких людей, рідної домівки, отчого краю з його природою, історією і традиціями, рідної мови, - всього, з чого для кожного починається Батьківщина. «Батьківщина починається для дитини з шматочка хліба і ниви пшениці, з лісової галявини і блакитного неба над маленьким ставом, з пісень і казок матері над колискою»
Педагоги нашого дошкільного закладу будують виховний процес з дітьми на гуманістичних та патріотичних ідеях В.Сухомлинського, викладених у його літературних творах для дітей на тему родинних стосунків, шанування свого народу, любові до рідної домівки і краю з його людьми, природою, традиціями. Ми реалізуємо ідеї видатного педагога про створення освітнього закладу як осередку культури, де «…панують чотири культи: Батьківщини, людини, книги і рідного слова».
Працівниками нашого дошкільного закладу створено «Українську світлицю», де діти мають можливість ознайомитись з національною символікою, різноманітними атрибутами для відтворення обрядів і свят, педагоги разом з дітьми є частими відвідувачами краєзнавчого музею та школи майстерності, проводяться екскурсії, зустрічі з видатними людьми нашого міста, щорічно проходять різноманітні заходи спільно з батьками: «День Землі», «Ми діти твої Україно» (до дня незалежності), «Рід,родина,Україна» (з нагоди дня народження В.О.Сухомлинського), «Різдвяні та новорічні свята», «Масляна», «Великоднє свято», «Козацькі забави», «Ми пам̕ятаємо тебе, Кобзарю», організовуються виставки дитячих робіт, з педагогами проводяться консультації, семінари, в методичному кабінеті є посібники та література з патріотичного виховання, створений проект на тему: «Фастів рідне місто моє», створена програма для дітей старшого дошкільного віку на тему: «Формування духовних цінностей та морально-етичних норм за літературною спадщиною В.О.Сухомлинського»/
Національний Гімн України
Ще не вмерли України, і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу, тіло ми положим за нашу свободу.
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Станем, браття, в бій кровавий від Сяну до Дону
В ріднім краю панувати не дамо нікому;
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє.
Приспів:
Душу, тіло ми положим за нашу свободу.
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
А завзяття, праця щира свого ще докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати відоб'ється, згомонить степами,
України слава стане поміж народами.
Приспів:
Душу, тіло ми положим за нашу свободу.
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Герб України
Тризуб - історичний символ Української Державності, княжий Знак середньовічних Київських князів.
Одностайної думки щодо значення тризуба вчені не мають. Подібні зображення відомі на давніх солярних знаках в Індії та інших країнах світу. Існує близько 40 версій, які пояснюють походження тризуба. Він вважається символом влади, християнською церковною емблемою, геральдичною фігурою, монограмою, орнаментом, символічною квіткою, схематичним малюнком лука із стрілою, символом блискавки, символом влади над трьома світами - небесним, земним і підземним, що пізніше трактовано християнами як єдність Бога-Батька, Бога-Сина, Бога-Духа Святого, емблемою якоря, зображенням рибальського знаряддя, уособленням трьох природних стихій - повітря, води і землі, існує версія, що це зображення падаючого, атакуючого сокола.
У науці поширена думка, що Тризуб в національній символіці України бере свій початок від геральдичного знаку Рюрика та його нащадків. Але разом із тим, кожен знак існував набагато раніше. Археологи знаходили такі знаки на величезних територіях від Дніпра до Гімалаїв, від берегів Понта і Пропонтиди до лісостепової зони Московщини. За цією темою зібрано вже багато літератури, пройшло багато наукових конференцій і симпозіюмів та виголошено стільки думок, що вистачило б заповнити цілі томи.
Ще 1904 року Карл Болсуковський в доповіді "Родовий знак Рюриховичів, великих князів Київських", що була прочитана на XIV археологічному з'їзді в місті Чернігові, стверджував, що:
1.Загадковий знак, запозичений у Візантії, утворився з літер грецької абетки, які складають титул монарха - "басилевс".
2.Цей титул після Володимира Святого зберегли всі його наступники до Ярополка-Петра включно.
3.Після змін, від додання хреста й місяця, він дістав значеня геральдичної емблеми, через що його й слід вважати за герб Рюриковичів.
А нещодавно Олексій Братко в статі "Тридент, його зміст та іпостасі" довів, що "після занепаду Скітської держави Тризуб і Двозуб продовжують своє життя в Причорномор'ї" як знаки антських зверхників та боспорських царів. Традиція самецих знаків Північного Причорномор'я знайшла собі продовження у так званих знаках Рюриковичів та визнанні тридента національним символом України.
Магічний символ оберегу північно-арійських племен. Має скандинавське рунічне походження.
З розповсюдженням християнства набрав додаткового сенсу Святої Трійці. Тризуб несе в собі сакральне значення, пов'язане з троїстим характером верховної влади. Все це було задовго до того, як християнство проголосило Святу Трійцю (тридент): Бог-Отець, Бог-Син і Бог-Святий Дух. Цей знак - тридент - зустрічався на Кавказі, в Хорезмі, в Ірані, в Кушанському царстві та ще раніше - в Ольвії, у сарматів, в грецьких містах на Боспорі і навіть 3 тисячі років до Різдва Христова на Поділлі.
Стилізований знак Тризуба - „триглав" - розповсюджений в народній українській вишивці, в орнаментах і візерунках.
Після повалення царизму в Україні виникла Центральна Рада і було проголошено Українську народну республіку. Пропонувалися такі символи майбутнього герба України: зображення Св. архистратига Михаїла, козак із самопалом, золоті зорі на синьому тлі, тризуб. Центральна Рада за пропозицією М. Грушевського у 1918 році затвердила знак князівської влади часів Київської Русі- тризуб за герб Української Народної Республіки. Автором проекту герба був художник В. Кричевським. Тризуб залишався державним гербом України і в часи Гетьманату П.Скоропадського та Директорії.
Після ліквідації української національної державності символіку із зображенням тризуба в 20-40-х роках XX ст. використовували різні політичні угрупування Західної України - праві і ліві - зокрема, з певною відмінністю (середній зуб у формі меча) ОУН. Тризуб із середнім зубом у формі хреста - релігійні угрупування. Як державний герб тризуб було визнано 15 березня 1939 року Сеймом Карпатської України - держави, яка нетривалий час у 1939 році існувала в Закарпатті.
Після відновлення української національної державності, Верховна Рада, як найвищий законодавчий орган держави, своєю постановою «Про державний герб України» від 19 лютого 1992 р. затвердила тризуб як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого герба України. Тризуб став офіційною емблемою нашої держави.
Нині за Конституцією України, прийнятою 28 червня 1996 року, головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (тризуб) - малий Державний Герб України.
Традиційно зображується золотим на блакитному тлі - згідно кольорів Державного Прапору України.
Тризуб (як сокола, що йде в піке),
Облюбував собі на ловах Рюрик.
І віщий князь Олег не вежах бурих
Лишав його зображення стрімке.
На печенігів, половців у шкурах
Цей герб наводив жах - було й таке!
І дерево життя змогло в'юнке
Не вимерзти в холодних кучугурах
Сам Олександр здіймав Тризуб увись,
Як з півночі посунули колись,
Навали шведів і тевтонів сила,
І коли скрестились грізно меч і спис,
А для наук йому розправив крила
Засновник Академії - Могила.
Державний прапор України
Державний Прапор України - стяг із синьої (або блакитної) і жовтої (або золотої) смуг. За походженням це кольорове сполучення - від символіки Галицького Королівства, яка в свою чергу має скандинавське походження. Найбільш поширене його трактування - блакитне Українське небо над ланами золотого збіжжя.
